До старту
залишилось
  • Титульний партнер
  • Офіційний водний партнер
  • Партнер дистанції 10 км
  • Генеральний спортивний партнер
До старту
залишилось

Новини

06.10.2015

Ведучі 112 каналу: «Біг це те, від чого неможливо відмовитись!»

Серед тисяч учасників Wizz Air Kyiv City Marathon 2015 було чимало визначних особистостей, проте особливу увагу до себе привертали дві красуні-ведучі 112 каналу Вікторія Кіосе і Тетяна Хмельницька – справжні «енерджайзери» в житті і на трасі, котрі своїм прикладом продемонстрували, що біг це хобі і пристрасть справді успішної людини.

12019831_1527999407282895_5745173935086707077_n

– Яке місце біг займає у вашому житті? Як він впливає на вашу форму і на образ мислення?

Вікторія Кіосе: Біг, скажімо так, супроводжує мене з дитинства, це невід’ємна частина мого побуту – як і робота, як і особисте життя. До речі, в особистому житті він мені теж в чомусь допоміг, адже це також і хобі мого хлопця – ми бігаємо разом, і так знайшли ще один привід, щоб переконатись, що ми точно створені одне для одного.

В цілому ж біг впливає на все в людині – на світогляд, на виховання таких якостей як цілеспрямованість і сила волі. Так, здавалося б, біг це проста річ, але за нею криється дуже багато позитивних моментів.

Тетяна Хмельницька: Скажіть, а яке місце в житті може займати любов чи задоволення від процесу? Це неможливо виміряти у відсотках, це можна лише відчути. Якщо відповідати однозначно, то скажу, що постійне. Звичайно є перерви, але вони швидше продиктовані життєвими викликами. Є фізичні вправи – є форма, а ще дисципліна і мотивація. Біг – це випробування тіла і сили духу. Ти його або проходиш від початку до кінця  відкриваючи  новий потенціал свого організму, або сходиш з дистанції  назавжди… але продовжуєш шукати те, від чого твоя душа співатиме.

– Які враження в вас залишила участь у Wizz Air Kyiv City Marathon?

В.К.: Цього разу я пробігла напівмарафонську естафету – 2 по 21 км. До останнього моменту для мене було загадкою, хто стане моїм напарником в естафеті, я знала лише те, що це буде мій колега по 112 каналу. Тож ми навіть не одразу знайшли одне одного при передачі естафети. Проте обидва ми показали хороший результат, тому думаю, що наступного року ми зможемо навіть боротися за хороше місце в загальному заліку.

Це якщо я не наважусь взагалі бігти 42 км! Цей марафон дав мені зрозуміти, що при належній підготовці я зможу подолати і головну дистанцію – енергії для цього мені не займати. Маршрут складався з багатьох підйомів і спусків, проте цей факт тільки підігрівав інтерес до траси. Я завжди відчуваю, як на підйомах стікають сили, але ж прямі траси не такі цікаві, як ті, на котрих є якісь перепони. Перешкоди викликають справжні емоції, вони примушують боротися проти самої себе.

Загалом я в захваті від організації заходу і від людей, котрі підтримували нас протягом всього маршруту – їх кричалки, плакати, добрі слова надавали нам шаленої енергетики. Після цього забігу я закохалась в Київ і його чудові краєвиди. Як би не критикували перекриття доріг, але це було справжнє перезавантаження від сірих буднів. Я ще раз переконалась, що спортсмени це світлі і сильні люди. Саме за такими людьми майбутнє.

Т.Х.: Цієї осені мій забіг був коротким, але благодійним. Я не встигла підготуватися до довгої дистанції. Щоб ви розуміли, аби пробігти 21 км потрібно, пройти приблизно 112 тренувань. А це майже чотири місяці. Прийде весна, тоді й подивимося . А взагалі  такі заходи допомагають відчути життя в собі. Я вдячна організаторам за можливість взяти участь, а нашій піар-службі за підтримку і координацію дій. Наша команда змогла поєднати три корисні речі в одному заході: ми зустрілися з колегами в неформальній обстановці, ми допомогли діткам з раком крові, «прокачали» свій організм гарним двокілометровим забігом. Я завжди за такі заходи! Навіть, якщо вони викликають невдоволення в частини городян через перекриття міста. Виходьте з машин, побігли разом! Це був здоровий адреналін, який заряджає енергією на цілий тиждень!

12033207_992667954128554_3407248822522829870_n

– Де саме ви любите бігати на повсякденних тренуваннях?

В.К.: Тренування в залі не зрівняється з пробіжкою на свіжому повітрі. Я люблю бігати в парках, лісах, на стежках біля моря. Я одеситка і в рідному місті дуже багато бігала по Трасі здоров’я на морській набережній. В Києві надаю перевагу парку Партизанської слави, там чисте свіже повітря. Насправді біг в таких місцях дуже корисний для серця, а з моїм графіком, з частими ранковими ефірами це досить важливо.

Т.Х.: Мені подобається бігати там, де свіже повітря і мало людей. Мій вибір парки  і стадіони – це те, що стосується індивідуальних занять. А за компанію, на тренуванні, залюбки пробіжуся ранковим містом, особливо на вихідні.

– Скільки часу забирають тренування, зважаючи на те, що графік ведучої на ТБ як правило досить щільний?

В.К.: Коли в мене в планах стоїть якийсь захід на кшталт марафону, я тренуюсь дуже старанно. Якщо за графіком робочий тиждень – я проводжу три-чотири тренування, вони не такі динамічні, але допомагають мені не розслаблятись, триматись в формі. Якщо ж на тижні є вільні дні, тут вже збільшується і швидкість, і кількість кілометрів на тренуванні. Звичайно, постійні тренування і ранкові ефіри поєднувати непросто, проте час для бігу я знаходжу завжди.

Т.Х.: У мене все залежить від того, скільки я планую пробігти. Якщо це підготовка до напівмарафону, то відповідно, як мінімум, п`ять тренувань на тиждень з різними дистанціями і різним темпоритмом. За умови правильно організованого графіку дня, погодних умов і самопочуття – це відбувається вранці, коли менша загазованість, або ввечері після роботи.

– Агітуєте друзів взятися за регулярні пробіжки?

В.К.: Насправді я намагалась долучити до бігу всіх своїх подруг, але ж ви знаєте – в сучасному світі багато лінощів, часто вони беруть вгору. Тобто дівчата займаються собою, але от на пробіжку витягнути когось важко. Тож в основному, біг до вподоби друзям-чоловікам. Це й зрозуміло, витривалість в них зовсім інша, якщо ми говоримо про довгі дистанції.

Проте чим цікавий біг – тут все залежить тільки від тебе. Це не командний вид спорту, тут з задачею доводиться справлятись тільки своїми силами. І це чудово.

Т.Х.: Я не агітую, а пропоную. Вибір за ними. І це стосується не стільки тренувань, як участі в змаганнях. Без підготовки це шкідливо для здоров’я. Втім, світ не без відчайдухів!

12036427_992667894128560_2271171611046178921_n

– Від чогось в житті доводиться відмовлятись заради цього хобі?

В.К.: Якщо ми кажемо про якісь вечірні прогулянки, котрі можуть завадити заняттям спортом, чи правильному харчуванню, то так – доводиться себе утискати в таких ситуаціях. Часто бувало, що дати марафонів та інших бігових заходів співпадали з днями народження, з якимось святами. Я завжди обирала марафон, це набагато цікавіше. А інших приводів погуляти і без того можна знайти вдосталь.

Т.Х.: Інколи доводиться відмовлятися від довгих посиденьок з друзями і колегами. Перед змаганнями і тренуваннями бажано висипатися, інакше результат залишатиме бажати кращого.

– Чи траплялись в вас якісь цікаві випадки та історії, пов’язані з бігом?

В.К.: Ніяких казусних ситуацій не траплялось, але спогадів, пов’язаних з бігом дуже багато. Я п’ять років професійно займалась легкою атлетикою, і бували періоди, коли, наприклад, доводилось обирати між золотою медаллю в школі і професійним спортом. Звичайно, батьки наполягали на старанному навчанні, а мені хотілося стати видатною спортсменкою і повністю віддаватися легкій атлетиці. Зрештою я обрала танці, котрі теж принесли мені чимало користі, проте спорт так і залишився в моєму житті, скажімо так, на любительському рівні. А може і більше, ніж на любительському – все ж таки пробігти напівмарафон теж не кожному під силу.

Т.Х.: Були такі. Мені подобається дивувати себе і оточуючих. Одного весняного ранку я вирішила поєднати дві справи: тренування і відвідування банку. Монотонність тренувань часом знижує рівень адреналіну і породжує лінь. Тому береш кросівки, спортивний костюм, навушники і погнали. Коли я  переступила поріг банківської установи тихому здивуванню клієнтів і працівників не було меж. Всі необхідні документи я забрала і побігла собі далі. А могли б і не пустити! Дрес-код все-таки ніхто не відміняв.