Леонід Тимченко готується до свого другого в житті марафону. За три роки бігу життя Леоніда кардинально змінилося. Тепер у спортивному та впевненому у собі чоловікові важко впізнати людину, якій з важкістю давався навіть один кілометр.
Леонід: Я ніколи не був спортивною людиною, навпаки – був в міру вигодуваним. Я дуже добре пам’ятаю, як у 2006 році ваги показали 96 кг при зрості 1,83 см. Я майже 19 років працюю в органах внутрішніх справ. До 2014-го року більше часу приділяв роботі, ніж самому собі. Саме тому через сидячий способу життя я почав набирати вагу і сильно втомлюватися, у мене почалися проблеми зі спиною. Мені порадили регулярно займатися плаванням, а потім я вирішив додати в свою програму тренувань біг, але зовсім трохи, просто невеликі пробіжки на один кілометр на біговій доріжці. А згодом я став додавати до цієї дистанції потроху, а також збільшував швидкість бігу. Хотілося привести своє тіло в порядок і відчувати себе добре. Коли біг з’явився у моїй програмі тренування, то я почав втрачати вагу.
З часом зрозумів, що можу поєднувати плавання і біг. Помітив, що марафони бігають не тільки професійні спортсмени – це може робити будь-яка людина. Обмеження – лише в голові.
Вже через кілька місяців занять спортом Леонід вперше вийшов на старт великих бігових змагань, подолав себе, але виявив, що біг – це зовсім непросто. Продовжувати йти вперед та не здаватися спортсмену-початківцю допомогла невелика суперечка за другом. Щоб довести, що він здатен на більше, Леонід Тимченко прийшов у біговий клуб Run Base Kyiv.
Леонід: Свої перші 10 км я пробіг на Київському півмарафоні в 2014 році. Тоді ще не знав, хто ці люди, які бігають марафони, і як їм це вдається. Хоч я і вибіг свої 10 км з 50 хвилин, але було дуже складно. Об’єктивно я був готовий на 5 км, і друга частина дистанції далася мені неймовірно важко. У той період я ще не займався з тренерами, не ходив у бігові клуби, і навіть не уявляв, наскільки це потрібно для ефективних тренувань і користі для організму.
У той день, коли я пробіг свої перші 10 км, я думав, що не буду бігати ніколи!
Тоді ж я зустрів одного свого доброго знайомого, і я йому сказав, що взяв участь в марафоні. Він мене запитав, скільки я пробіг. Звичайно, я з великою гордістю заявив: «10 кілометрів!». І він так акуратно і толерантно заперечив, що марафон – це взагалі-то 42 км. Я був впевнений, що моя 10-ка – це щось неймовірне, як складно вже таку дистанцію бігти …
Якщо я сказав своєму товаришеві, що пробіг марафон, то потрібно це зробити по-справжньому. Приблизно в цей же період я дізнався, що відкривається біговій клуб Run Base Kyiv. Я прийшов на одне з перших їх тренувань і з тих пір займаюся з ними. У грудні 2014 року я пробіг перший півмарафон і досить швидко. Я пишався своїм результатом. Але потім у мене почалися проблеми з колінами, зараз я вже розумію, що почав показувати результати занадто швидко, не втягнувся в тренування. 2-3 місяці мені довелося займатися дуже акуратно, щоб не нашкодити здоров’ю, і звичайно, у мене не вийшло розвиватися в бігу так швидко, як хотілося. Але від мети своєї я не відмовився, і прийняв рішення пробігти марафон в Харкові у квітні 2015 року. Пробіг його за 3 години 37 хвилин. Поки це мій єдиний марафон. Другий побіжу у Києві 8 жовтня. А ось півмарафонів у мене більше 10. Окрім того, я серйозно почав займатися тріатлоном.
Київський марафон стане для Леоніда етапом підготовки до великих змагань Ironman. Проте чоловік зізнається: найважливіший урок він уже засвоїв. Головне – отримувати насолоду від усього, що робиш, і тоді життя почне грати зовсім іншими фарбами, а у 24 години доби можна буде вкласти безліч різноманітних справ.
Леонід: Зараз у моєму графіку 6 тренувань на тиждень, серед яких 3-4 бігових . При цьому я не залишаю всі інші дисципліни, які потрібні для тріатлону: велосипедні тренування і басейн. Люди, які виходять на старт таких масштабних бігових заходів як Київський марафон, готуються до них, кожен день перемагають себе.
За ці роки у спорті я змінив свій спосіб життя і ставлення до харчування, до проблем, які є у кожної людини. Біг допомагає розставляти пріоритети, згадати, що в добі – 24 години, і знайти 1-1,5 години на спорт не так складно. Я одружений, у мене двоє дітей, і мені здавалося, що абсолютно неможливо приділяти час сім’ї, займатися спортом, та й ще бути успішним на роботі. Зараз я досить успішний у кар’єрі, проводжу достатньо часу з дітьми і продовжую займатися спортом. Мені подобається спостерігати за новими трансформаціями у моєму житті. Це неймовірно!