На продовження нашої історії ми розкажемо про українських бігунів, з чого почалося їх захоплення бігом та чому обрали самостійні тренування. Також вони поділяться практичними порадами з підготовки до забігів, адже отримані вони потом і кров’ю у прямому значенні слова. Наші співрозмовники пробігають ультрамарафони, намотують до 250 км на місяць і святкують свої дні народження на марафонах.
Аліна Громова, client service director в агенції зі створення та просування брендів NGN.Agency, біговий стаж 4 роки
Як починали бігати?
Біг прийшов у моє життя у 2014 році завдяки моєму колезі Толі Танцюрі. Він вже тоді займався тріатлоном і приносив у офіс завойовані медалі, а ми ним дуже пишалися. Я у минулому КМС з плавання і одна з тих, хто вважав біг досить нудним спортом. І от одного разу Толя взяв мене з собою на тренування з бігу. Для нього це була відновлювальна пробіжка після перегонів, а для мене, м’яко кажучи, складні пару кілометрів. Він, по суті, відкрив мені біг з абсолютно іншого боку, став мотиватором і тим, хто дав базові знання про біг, техніку, тренування.
Ми одразу вирішили, що першою метою буде участь у Київському півмарафоні-2015, у естафеті на 5 км. З першого півмарафона запам’яталася неймовірна атмосфера свята, тому зупинятися ніхто не збирався. За півроку я вже бігла 10 км на Wizz Air Kyiv City Marathon, а ще через півроку ми дізналися, що дата проведения Nova Poshta Kyiv Half Marathon 2016 випадає на мій день народження. Толя мені тоді сказав: “Аліночко, бiгти треба обов’язково!». Так мій день народження почався з першого фінішу на півмарафоні. Відтоді у мене 9 медалей фінішера на дистанції 21,1 км і цього року на Wizz Air Kyiv City Marathon, сподіваюся, буде десята.
Які переваги у тому, щоб бігати самостійно?
Як каже один триатлет «Можна тренуватися багато, а можна – ефективно». Так от базові знання та техніку хтось повинен поставити та пояснити, і буде краще, щоб це був професійний тренер або досвідчений спортсмен. Далі, залежно від цілей, можна тренуватися самостійно, проте якщо потрібен результат, то з тренером ти досягнеш його швидше і з меншою кількістю травм.
3 поради:
- оскільки я любитель, а не профі, головна порада – почати бігати з тренером, який закладе біговий фундамент: техніку і базові знання, щоб уникнути травм і тренуватися не на шкоду здоров’ю. Окрім того, бігових клубів у Києві дуже багато. Базові помилки стандартні: тренер не потрібен, сам знаю, як бігати; чим швидше біжу, тим краще; навіщо цей пульсометр і взагалі навіщо слідкувати за пульсом; на стадіоні, якщо біжу повільно, то обов’язково по першій доріжці, кому треба – можуть оббігти; дихати треба тільки носом; кросівки купую розмір у розмір; перед тренуванням їм багато і ситно; бігаю рідко, але одразу багато) Усі через це проходять до занять з тренером.
- ставити перед собою нові цілі: планувати участь у різних стартах, збільшувати дистанції чи покращувати час їх подолання. Біг вплине навіть на вашу працездатність та ефективність у роботі. Як відомо, кардіо напряму впливає на роботу мозку. Біг розвиває лідерські якості, драйвує у всіх сферах та стосунках. Кожна дистанція, чи то півмарафон, чи марафон, стає особистим викликом і, як правило, диким випробуванням. А досягнути цієї мети можна завдяки тяжкій роботі над собою та підтримці, яка надзвичайно важлива. Команда і сім’я, яка у тебе вірить, безцінні.
- бігові тренування повинні бути системними. Коли біг стає частиною стилю життя, тренування теж набувають зовсім іншого змісту на додачу до спортивних результатів. Настає той чарівний момент, коли біг стає відпочинком. Ти можеш відволіктися від усього на світі та сконцентруватися на головному для себе. Прийняти важливі рішення, побороти стрес у повсякденному житті, перемкнутися – усьому цьому зарадить біг. Хочеш отримати заряд енергії, насолоджуватися моментами життя, отримувати гормони щастя, нові знайомства і хорошу фізичну форму, тоді вперед на бігове тренування.
Бондаренко Едуард, шеф-кухар, біговий стаж 3 роки
Як почали бігати?
До 30 років я спортом практично не займався, а біг вважав зовсім нецікавим та нудним заняттям. Але у вересні 2015 року я потрапив на один мотиваційний семінар, і моє життя докорінно змінилося. Коротко кажучи, вже 1 жовтня рано вранці я йшов на пробіжку і думав, скільки часу мені знадобиться, аби досягнути поставленою мети. Мета була наступною: пробігти марафон і подолати дистанцію Ironman. От тоді усе й почалося. Практично усі з мого оточення вважали, що це захоплення максимум на кілька місяців. А от сім’я дуже вірила в мене і підтримувала на усіх етапах підготовки до змагання. Три роки тому я думав, що бігуни, які подолали марафонську дистанцію – суперлюди. А зараз я вже ультрамарафонець.
Які переваги у тому, щоб бігати самостійно?
Практично завжди я тренуюсь сам. Не має значення, чи тренування тримає 30 хв чи 3 години. Це чудова можливість, щоб подумати. У таких умовах легше дослухатися до свого організму та підготуватися до змагань, на яких ти, скоріше за все, будеш один бігти дуже довгу дистанцію.
3 поради:
- створення тренувального плану. Наприклад, у вас мета пробігти марафон, отже, розбийте її на етапи. Спочатку підготовка до півмарафону, а потім і марафон. І так крок за кроком йдіть до своєї мети.
- обов’язково проходьте медичне обстеження. Здоров’я понад усе.
- віра в себе. Я певен, що саме у цьому ключ до успіху. Адже іноді підготуватися до довгої дистанції складніше психологічно, ніж фізично.
Муштай Вероніка, маркетолог, біговий стаж 3,5 роки
Як почали бігати?
Усе дуже просто. Я хотіла займатися спортом, а єдиний час для тренувань, який я могла собі виділити, був до восьмої ранку. Подумала, що біг ідеально підходить, не треба нікуди їхати, просто вибігла на вулицю – і тренування почалося. Прочитала увесь матеріал на «Ноги Боги», в «Run Lab» проконсультувалась з приводу кросівок та пульсометру, пройшла медогляд та приступила до тренувань. Поступово нарощувала дистанцію, і темп покращувався. За кілька місяців я пробігла свій перший Nova Poshta Kyiv Half Marathon. Усе пройшло чудово, і вирішила готуватися до марафону. На етапі підготовки прочитала кілька книг про ультрамарафони і зрозуміла, що 42 км 195 м – це прекрасно, але я хочу бігати на довші дистанції. Марафон пробігла, а слідом за ним і свій перший літній ультрамарафон 50 км. У лютому цього року пробігла свій перший трейл протяжністю 54 км, а влітку – нічний ультрамарафон 78 км.
Довгі дистанції – це моє, і, звісно, я мрію пробігти: «The Jungle Ultra», «Marathon des Sables», «Hardrock 100», «Ultra Trail du Mont Blanc», «HURT100», проте зараз вони для мене якийсь космос.
Які переваги у тому, щоб бігати самостійно?
За три з половиною роки я пробігла майже п’ять з половиною тисяч кілометрів. Тренуюсь увесь рік у будь-яку погоду. Зараз на місяць намагаюсь пробігати не менше 200-250 км. На тренуваннях у 99% випадків бігаю сама. По-перше, мені дуже комфортно, по-друге, дуже важливо бути підготовленою не лише фізично, але й емоційно. Адже на змаганнях можна бігти самій дуже довго, і до цього треба готуватися.
3 поради:
- пройдіть медогляд. Не лише аналіз крові, сечі та кардіолога, а загальне медичне обстеження. Адже лише ви несете відповідальність за своє здоров’я.
- тренуйтеся регулярно, поступово нарощуючи дистанцію. Не найкраща ідея пропускати тренування, а потім бігти убивчу для себе дистанцію і знову випадати з тренувального графіку.
- читайте цікаві книги про біг, наприклад, можете почати з «Народжений бігти» Крістофера Макдугла, «Їж правильно, біжи швидко» Скотта Джурека, «Посібник ультрамарафонця» Хела Кернера і Адама Чейза.
І пам’ятайте, усе це повинно робити вас щасливими. Якщо це не так, то не має жодного сенсу.
Історії наших спортсменів – це історії звичайних людей, які знайшли у собі сили, бажання та волю змінити своє життя, і мотивують інших. Кожен з них уже переможець, хоча впевнені, що найголовніші фініші ще попереду! Друзі, до зустрічі на 9th Wizz Air Kyiv City Marathon.
