• Титульний партнер
  • Офіційний водний партнер
  • Партнер дистанції 10 км
  • Генеральний спортивний партнер

Новини

05.09.2018

Бігати самостійно чи у біговому клубі? Історії особистих рекордів (частина 2)

 

На продовження нашої історії ми розкажемо про українських бігунів, з чого почалося їх захоплення бігом та чому обрали самостійні тренування. Також вони поділяться практичними порадами з підготовки до забігів, адже отримані вони потом і кров’ю у прямому значенні слова. Наші співрозмовники пробігають ультрамарафони, намотують до 250 км на місяць і святкують свої дні народження на марафонах.

 

Аліна Громова, client service director в агенції зі створення та просування брендів NGN.Agency, біговий стаж 4 роки

 

Як починали бігати?

Біг прийшов у моє життя у 2014 році завдяки моєму колезі Толі Танцюрі. Він вже тоді займався тріатлоном і приносив у офіс завойовані медалі, а ми ним дуже пишалися. Я у минулому КМС з плавання і одна з тих, хто вважав біг досить нудним спортом. І от одного разу Толя взяв мене з собою на тренування з бігу. Для нього це була відновлювальна пробіжка після перегонів, а для мене, м’яко кажучи, складні пару кілометрів. Він, по суті, відкрив мені біг з абсолютно іншого боку, став мотиватором і тим, хто дав базові знання про біг, техніку, тренування.

 

Ми одразу вирішили, що першою метою буде участь у Київському півмарафоні-2015, у естафеті на 5 км. З першого півмарафона запам’яталася неймовірна атмосфера свята, тому зупинятися ніхто не збирався. За півроку я вже бігла 10 км на Wizz Air Kyiv City Marathon, а ще через півроку ми дізналися, що дата проведения Nova Poshta Kyiv Half Marathon 2016 випадає на мій день народження. Толя мені тоді сказав: “Аліночко, бiгти треба обов’язково!». Так мій день народження почався з першого фінішу на півмарафоні. Відтоді у мене 9 медалей фінішера на дистанції 21,1 км і цього року на Wizz Air Kyiv City Marathon, сподіваюся, буде десята.

 

Які переваги у тому, щоб бігати самостійно?

Як каже один триатлет «Можна тренуватися багато, а можна – ефективно». Так от базові знання та техніку хтось повинен поставити та пояснити, і буде краще, щоб це був професійний тренер або досвідчений спортсмен. Далі, залежно від цілей, можна тренуватися самостійно, проте якщо потрібен результат, то з тренером ти досягнеш його швидше і з меншою кількістю травм.

 

3 поради:

 

 

Бондаренко Едуард, шеф-кухар, біговий стаж 3 роки

 

Як почали бігати?

До 30 років я спортом практично не займався, а біг вважав зовсім нецікавим та нудним заняттям. Але у вересні 2015 року я потрапив на один мотиваційний семінар, і моє життя докорінно змінилося. Коротко кажучи, вже 1 жовтня рано вранці я йшов на пробіжку і думав, скільки часу мені знадобиться, аби досягнути поставленою мети. Мета була наступною: пробігти марафон і подолати дистанцію Ironman. От тоді усе й почалося. Практично усі з мого оточення вважали, що це захоплення максимум на кілька місяців. А от сім’я дуже вірила в мене і підтримувала на усіх етапах підготовки до змагання. Три роки тому я думав, що бігуни, які подолали марафонську дистанцію – суперлюди. А зараз я вже ультрамарафонець.

 

Які переваги у тому, щоб бігати самостійно?

Практично завжди я тренуюсь сам. Не має значення, чи тренування тримає 30 хв чи 3 години. Це чудова можливість, щоб подумати. У таких умовах легше дослухатися до свого організму та підготуватися до змагань, на яких ти, скоріше за все, будеш один бігти дуже довгу дистанцію.

 

3 поради:

 

Муштай Вероніка, маркетолог,  біговий стаж 3,5 роки

 

Як почали бігати?

Усе дуже просто. Я хотіла займатися спортом, а єдиний час для тренувань, який я могла собі виділити, був до восьмої ранку. Подумала, що біг ідеально підходить, не треба нікуди їхати, просто вибігла на вулицю – і тренування почалося. Прочитала увесь матеріал на «Ноги Боги», в «Run Lab» проконсультувалась з приводу кросівок та пульсометру, пройшла медогляд та приступила до тренувань. Поступово нарощувала дистанцію, і темп покращувався. За кілька місяців я пробігла свій перший Nova Poshta Kyiv Half Marathon. Усе пройшло чудово, і вирішила готуватися до марафону. На етапі підготовки прочитала кілька книг про ультрамарафони і зрозуміла, що 42 км 195 м – це прекрасно, але я хочу бігати на довші дистанції. Марафон пробігла, а слідом за ним і свій перший літній ультрамарафон 50 км. У лютому цього року пробігла свій перший трейл протяжністю 54 км, а влітку – нічний ультрамарафон 78 км.

Довгі дистанції – це моє, і, звісно, я мрію пробігти: «The Jungle Ultra», «Marathon des Sables», «Hardrock 100», «Ultra Trail du Mont Blanc», «HURT100», проте зараз вони для мене якийсь космос.

 

Які переваги у тому, щоб бігати самостійно?

За три з половиною роки я пробігла майже п’ять з половиною тисяч кілометрів. Тренуюсь увесь рік у будь-яку погоду. Зараз на місяць намагаюсь пробігати не менше 200-250 км. На тренуваннях у 99% випадків бігаю сама. По-перше, мені дуже комфортно, по-друге, дуже важливо бути підготовленою не лише фізично, але й емоційно. Адже на змаганнях можна бігти самій дуже довго, і до цього треба готуватися.

 

3 поради:

І пам’ятайте, усе це повинно робити вас щасливими. Якщо це не так, то не має жодного сенсу.

 

Історії наших спортсменів – це історії звичайних людей, які знайшли у собі сили, бажання та волю змінити своє життя, і мотивують інших. Кожен з них уже переможець, хоча впевнені, що найголовніші фініші ще попереду! Друзі, до зустрічі на 9th Wizz Air Kyiv City Marathon.