Перший Київський марафон в історії незалежної України відбувся 16 жовтня 2010 року. Тоді на старт 42,195 км вийшли 144 бігуни. Одним з них був Володимир Говор – бігун, який потрапив на 1-ий Київський марафон за збігом обставин і планує повернутися на старт на ювілейному 10-му Wizz Air Kyiv City Marathon. Яким був Київський марафон у рік свого дебюту і як він змінився за 10 років – читайте в інтерв’ю.
Як ви почали бігати?
– Скільки себе пам’ятаю, стільки й бігаю. Дитинство і шкільні роки пройшли в селі, цілими днями бігали з хлопцями за м’ячем, коровами й гусями. В армії, а потім у вузі займався біговими лижами, а коли снігу не було, бігали.
Оздоровчим бігом, як тепер, почав займатися в середині 80-х років, коли по всій країні почали утворюватися КЛБ (Клуби любителів бігу). Перший марафон я пробіг у жовтні 1989 року. Потім були перерви по пів року-рік, а вже з 2007 року донині займаюсь регулярно.
10 років тому в Україні ще не було такої активної бігової спільноти як зараз, а марафон у Києві відбувався вперше в історії незалежної України. Як ви зважились взяти у ньому участь?
– У 2010 році, коли організовувався Київський марафон, я вже був марафонцем зі стажем, тому про якісь там вагання, нерішучість не було і мови. Інша справа, що я міг туди не потрапити, тому що дізнався про нього десь за два тижні до старту.
За тиждень до Київського відбувався Кримський марафон, куди я уже зареєструвався з друзями і купив білети на потяг. Було пізно щось змінювати, а пробігти два марафони поспіль було би складно.
Аж раптом у четвер перед марафоном мене відправляють до Києва у відрядження. Звісно, одразу виникла думка бігти Марафон – і що, що декілька днів тому пробіг не дуже легкий забіг? Витримаю, перейду на крок у крайньому разі, проте візьму участь у Першому Київському. Ось так і потрапив на історичну подію. Ще й непогано, як для себе, пробіг. У Сімферополі було 3:28:20, у Києві – 3:40:31.
Чим вам запам’ятався перший Київський марафон?
– Перший Київський марафон запам’ятався перш за все тим, що це був перший марафон в Україні подібного рівня: святкова обстановка, музика, марафонська атрибутика, медаль, футболка, подарунки на фініші.
Уперше побачив Дмитра Черніцького. Тоді ще ніхто й не припускав, яка це Величина для бігового руху України в майбутньому.
На першому Київському марафоні було мало дівчат. Пам’ятаю, що 3 місце в абсолюті зайняла жіночка 58 (!) років.
Маршрут починався з бігу в гірку, що було не дуже зручно.
Що, на вашу думку, змінилось за 10 років?
– Безперечно, зросла кількість людей, які займаються бігом і беруть участь у пробігах.
Значно покращилась якість організації змагань, введені електронна реєстрація, чіпова система фіксації результатів. Почали проводити нагородження не тільки в абсолютному заліку, а й у вікових групах.
Найбільше у змаганнях, які проводить Run Ukraine, мені подобається чітке дотримання регламенту і SMS-сповіщення результату одразу після фінішу.
Чи ви плануєте бігти на 10-му ювілейному Wizz Air Kyiv City Marathon?
– Взяти участь в 10-му ювілейному Київському марафоні я задумав ще минулого року і наприкінці року зареєструвався. Тим паче, я був на першому Київському марафоні.
Узимку почав цілеспрямовано тренуватися, мотивував ще і той факт, що на початку весни у моїй віковій групі вже зареєструвалося маже два десятки “дідів”. Такої кількості не було на жодному моєму марафоні, і я уже “смакував” цікаві змагання.
Але у квітні я травмував коліно, травень майже не бігав. Лікар, МРТ, уколи… Кілька місяців тренувань просто випало.
Участь у марафоні під великим питанням. Якщо коліно й дозволить бігати, то все одно часу на підготовку до марафону вже мало. Але поїду. Хоч за 5 годин, а Марафон зроблю. Ну як я можу пропустити таке свято?
