Поки до однієї з наймасштабніших бігових подій року залишається трохи менше місяця (нагадуємо, 9th Wizz Air Kyiv City Marathon відбудеться 7 жовтня у Києві), ми поспілкувалися з однією з його постійних учасниць, телеведучою шоу “Зважені та щасливі” на телеканалі СТБ, консультантом з харчування Мирославою Ульяніною. Вона розказала, як вперше взяла участь у забізі, у чому перевага тренувань на свіжому повітрі та про про свої правила підготовки до довгих дистанцій.
– Мирослава, сьогодні ви – відома телеведуча, популярний блогер та активна борчиня за здоровий спосіб життя. Як виходить поєднувати роботу та ЗСЖ, і при всьому цьому знаходити час на активні заняття спортом?
– Саме завдяки своєму способу життя я й можу робити різні проекти, генерувати різні ідеї. Збалансоване харчування дає мені енергію, як і заняття спортом. Я давно зрозуміла, що якщо ти хочеш бути успішним, ти повинен бути здоровим. Якщо у людини млявість, апатія, відсутність сну, вони заважають нам досягати певних цілей. Ще зі школи я зрозуміла, що чим більше ти плануєш і використовуєш свій час по максимуму, тим краще. Вже тоді я полюбила тайм-менеджмент, і зараз без конкретного плану дій вже навіть не уявляю свого життя.
– Як ви прийшли до здорового харчування?
– Насправді аргументів на користь цього було багато. Один з них був закладений завдяки моїй бабусі. Враховуючи, що вона часто була в Аргентині, у нас вдома у 90-ті роки вже були закладені основи правильного харчування. Ще з дитинства я знала, що таке рукола, базилік, орегано і майоран. Завдяки постійному спілкуванню з іммігрантами, у нас вдома, а точніше на дачі, бабуся вирощувала різні культури, їй присилали різне насіння. Тому влітку салати, заправлені оливковою олією, я їла вже тоді.
Правда, в університеті у мене, навпаки, стався перекіс на користь нездорової їжі. Коли через шалений графік я взагалі перестала звертати увагу на своє харчування, я почала стрімко набирати вагу. До речі, саме в університеті я скуштувала свій перший снікерс. Проте через кілька років такого байдужого ставлення до свого організму я несподівано почала захоплюватися спортом на правильним харчуванням. Відмовившись від нездорової їжі, я помітила, наскільки швидко змінилося моє тіло, шкіра, волосся, з’явилося більше енергії. Я зрозуміла, що є їжа, яка дає тобі енергію, а є яка її відбирає. Я почала відслідковувати свій стан після кожного з’їденого продукту. І прийшла до основних висновків, яких дотримуюся до сьогодні. Наприклад, те, що приготування їжі повинне бути швидким та максимально простим. Чим простіше, тим воно здоровіше. Багато людей, коли говорять про здорове харчування, уявляють собі довгий процес з багатогодинним стоянням біля плити. Я ж усім кажу, що цього не треба робити, що можна харчуватися просто і збалансовано без цих от культів суперкулінара.
Я сама не з тих, хто з вечора думає, що буде їсти завтра. Ввечері я думаю про одне, а вранці можу захотіти щось зовсім інше. Я спершу слідкувала за собою, а потім знайшла наукові підтвердження тому, що їжа впливає на сон та енергію. Чим легша та рослинніша їжа, тим менше енергії витрачає організм на її перетравлення. Тому від того, що ми їмо, залежить багато чого, враховуючи наш сон. Тому якщо харчуєшся правильно, то і сон стає якіснішим, і для того, щоб виспатися, вже не потрібно багато часу.
– А зараз часто порушуєте свій режим?
– Вже навіть коли я почала правильно харчуватися, певний час я все одно не могла відмовитися від морозива. І хоча я розуміла, що воно жирне та солодке, нічого не могла з собою зробити. А потім все-таки сказала собі стоп. Як це сталося? Я просто дала собі відповідь на питання, чому мені його хочеться і чи варте моє секундне бажання того, щоб у мій організм потрапили усі ті складові морозива. І от тоді я переслала його їсти. Правда, одного разу я й сама забула, що вже не їм морозива. І почала його їсти за інерцією. Так от: задоволення ніякого. Мозок хоч і намагався переконати мене у тому, що це смачно, проте я ніяк не могла позбавитися головної думки, що таке жирне та солодке апріорі не може бути корисним, а значить, потрібним моєму організму. Пам’ятаю ще випадок, коли ми з друзями летіли в Неаполь, на батьківщину піци. Так от за тиждень, що ми там провели, скільки б мене друзі не умовляли скуштувати піцу, я так цього і не зробила. І це не тому, що я собі щось забороняю, я просто-напросто вже не хочу цього їсти. Як не хочу наприклад, їсти пельмені, навіть якщо їх подадуть на золотій тарілці від легендарного шеф-кухаря. До того ж м’яса я вже не їм років 10.
– Від харчування давайте перейдемо до спорту. Як ви взагалі починали займатися спортом, у тому числі бігом?
– У дитинстві я була абсолютно неспортивною дитиною і не займалася спортом до третього курсу інституту. Більше того, до цього віку я взагалі ніколи не робила зарядку. Правда, пам’ятаю, з подругою у мене траплялися пориви зайнятися спортом, а саме, бігом, проте мене вистачало на 2-3 дні. Потім мені ставало нудно і нецікаво.
Перші серйозні тренування почалися у залі, після чого я зрозуміла, що, напевно, спорт – це моє. Потім до тренувань підключився біг. З моменту приходу на телебачення я вирішила трохи схуднути, саме це і було першим аргументом на користь бігу. Почала бігати вранці на стадіоні кілька кіл. Причому бігала у кедах, навіть не у кросівках, та й спортивного одягу на той момент у мене не було. Переважно це були пробіжки по 30 хвилин, на довше мене не вистачало. Потім на деякий час усе набридло, а я перестала бігати, переключившись на кросфіт.
Проте одного разу мене запросили взяти участь у одному забігу, і я подумала – а чому б і ні? До того у мене були хороші навантаження і 5 км не стали для мене чимось складним. І так сталося, що саме на ці дати я полетіла в Америку. Проте все одно поставила собі за мету бігти. І усі 10 днів, що я провела у Штатах, я займалася спортом – тренування у залі, пробіжки парком. Саме там я й пройнялася любов’ю до бігу і зрозуміла, наскільки круто бігати вранці. В Америці цей вид тренувань дуже популярний. Пізніше, вже після повернення до Києва, мені запропонували взяти участь у нічному забігу. Тоді я ще думала, що 10 кілометрів не зможу пробігти, тому навіть записалася на меншу дистанцію – 5 км. Пам’ятаю, що під час забігу у мене сталося прозріння. Було так тепло, хороше, і ці 5 км далися мені так легко, що я вже була готова бігти далі, якби на певному етапі траси шляхи не розійшлися (посміхається). Вже тоді мені так сподобалося це відчуття масовості, емоції, які отримуєш під час забігу. Окрім того, я зрозуміла, наскільки круто бігти у компанії, тим більше улюбленим містом, а не самостійно набігати кола на стадіоні. Саме після тих нічних пригод я й взялася за біг. Ще тоді я зрозуміла, наскільки шикарно біг прочищає мозок. У процесі ти думаєш про щось справді важливе, приходять нові ідеї, усе розкладаєш на полички. Саме того літа я пробігла свої три півмарафони. Просто так. Не на час, не під музику, а просто для себе. Біг – це ж ще й неперевершена медитація. Особливо коли біжиш на природі, коли місто ще спить, а чутно лише шум лісу та спів пташок.
Саме тоді я почала регулярно займатися у Live.Love з моїм тренером Сашею Кузіним. У нас були регулярні тренування два рази на тиждень на НСК “Олімпійський”, а одна – на довгу дистанцію – на території ВДНХ. Саме тоді я зрозуміла силу бігової спільноти і влилася в тусовку (сміється). Почала розбиратися у тому, що таке пейс, чому потрібен нагрудний пульсометр, і чому так важливо робити розминку і заминку.
– И яким був ваш перший результат?
– Я бігла 2 офіційних півмарафона на Wizz Air Kyiv City Marathon 2016 і на Nova Poshta Kyiv Half Marathon 2017. Тоді найкращий час був 1 година 44 хвилини. Я далі продовжила тренування, оскільки хотіла покращити свій же результат. І вже за короткий час я пробігла 21 кілометр за годину і тридцять шість хвилин у своїй категорії. Пам’ятаю, у одному з забігів я стартувала поряд з Андрієм Оністратом, і перші кілька кілометрів ми бігли на одному рівні. Так от, він декілька разів радив мені заспокоїтися. Я ж стараюся спочатку бігти швидше, а потім просто тримати рівний темп. Проте у мене немає такого, що я біжу, а потім на останніх кілометрах раптом збільшую швидкість.
– Яких головних правил ви дотримуєтеся у бігу?
– Головне – це регулярність тренувань. Не буду приховувати, у мене був період, після якого я на певний час закинула регулярний біг. Це було пов’язано з моїм здоров’ям, оскільки, що ж тут таїти, саме біг свого часу мене дуже підсушив і я ще більше схудла. Проте коли мені довелося набирати м’язову масу, я зайнялася іншими видами тренувань. Оскільки коли працюєш над м’язовою масою, біг слід взагалі залишити. Він дуже сушить. Зараз же я знову повернулася до бігу, проте вже не на такі великі дистанції як 21 км. Хоча пробігти марафон, думаю, не буде для мене проблемою, оскільки моя форма зараз це дозволяє. Зараз мій режим наступний – ранкові пробіжки по 8-10 кілометрів два-три рази на тиждень. Мене це цілком влаштовує. Для мене це своєрідна продухвина. Повірте, бігти в 4-5 ранку, коли сонце лише встає, довкола немає людей, а у повітрі – лише свіжість після ночі, це щось неймовірне! Я зараз не готуюся до якихось забігів, а бігаю задля власного задоволення. Проте все одно дотримуюся головних правил, про які не варто забувати. Я маю на увазі розминку і заминку. Знаю, що багато хто, особливо коли тільки починає бігати, нехтує цим. Це дуже небезпечно – тренуватися на холодні та нерозігріті суглоби і м’язи. Це основна причина травм, які потім трапляються під час забігу. Також слід пам’ятати, що для організму біг не повинен ставати стресом.
Також важливий відпочинок перед забігом і дуже важливо добре виспатися. Дуже раджу перевірити супинацію стопи і саму техніку бігу. Багато хто отримує травми саме через неправильний біг, бо хтось ступає на носочки, при цьому сильно навантажуючи стопу, суглоби, підколінні зв’язки. Зараз у Києві вже є багато компаній, які проводять такий тест на біговій доріжці. Коли ти можеш подивитися, як ти біжиш, який у тебе вигин стопи. І залежно від твоєї техніки, можна підібрати правильне взуття або устілки, які будуть усе це підтримувати та виправляти. Компанії аналізують твою техніку і підбирають потрібне взуття. Звичайно, можна й не так серйозно підходити до цього питання, а бігати пляжем босим, головне підходити до усього з розумом та контролювати свої дії.
– Свого часу ви намагалися досягнути ідеальної форми та скинути вагу. Потім, коли ваша вага значно знизилася, вам, навпаки, порадили набрати кілька кілограм. Що для вас виявилося складніше?
– Це в принципі важко, проте особисто мені видалося схуднути простіше, ніж набрати вагу. Проте слід розуміти, що я маю на увазі м’язову масу та красивий правильний набір ваги. А це зовсім інший режим тренувань, режим харчування. Спочатку емоційно було не зовсім комфортно. Оскільки усі довкола тільки й думають, як схуднути, а я – тільки й думаю, як набрати вагу. Проте головне було зрозуміти для себе, що я набираю не зайву вагу, а необхідну моєму організму. Взагалі головна порада для тих, хто хоче схуднути або набрати вагу, це не ставити собі табу. Маю на увазі, що не забороняти собі якісь продукти, а розумно від них відмовлятися. Тобто читати склад та розуміти, як цей продукт може вплинути на організм. І от коли розумієш, наскільки цей продукт шкідливий, то й бажання його з’їсти повністю зникає.
– І що стало головною причиною, чому ви знову вирішили набрати вагу?
– По-перше, я сама почала розуміти, що вже занадто і варто взятися за себе. Та ситуація, коли дивишся у дзеркало, а тобі не подобається твоє відображення. Проте я довго це відкладала, перш ніж перейшла до дій. Вплинули коментарі у соцмережах. Кожному ж хочеться, щоб його хвалили, а не критикували. Проте ключовим фактором все ж стали мої батьки. Після розмови з ними та усвідомлення усієї проблеми я нарешті почала діяти.
– А як ви дотримуєтеся режиму харчування та спорту під час мандрівок?
– Оскільки моє харчування – це не дієта, а спосіб життя, проблем з цим вже не буває. В інших містах я люблю відкривати нові заклади. Іноді у мене починається справжній квест по місцях зі здоровою їжею, де готують найсмачніші смузі та салати. Мені подобається відкривати для себе нові рецепти, і я завжди намагаюся ділитися ними зі своїми підписниками. А ще навіть під час поїздок я завжди виконую свої ранкові ритуали, тому для деяких продуктів у моїй валізі завжди є місце. Це олія льону, чайну ложку якої я випиваю на голодний шлунок, спіруліна та квітковий пилок. Воду з лимоном можна не брати, вона є скрізь і завжди (посміхається). Що стосується спорту, у мене є кілька правил, яких я також незмінно дотримуюся у поїздках та відрядженнях. Наприклад, наявність кросівок та форми. Я не люблю брати з собою багато речей, проте кросівки та форму я завжди беру з собою. Навіть сукнями та туфлями можу поступитися. У них я не зможу пробігти незнайомим містом та незвіданим маршрутом (посміхається).
