

Цьогорічний сезон Нафтогаз Бігової Ліги Незламності 2026 від Run Ukraine проходить під слоганом “Світи щосили” — закликом знаходити внутрішнє світло та ділитися ним з іншими.
Напередодні фінального етапу Ліги, ПриватБанк Київського марафону Незламності 2026, ми поспілкувалися з Олександром Голядкіним, відомим у біговій спільноті як Дядя Саша. Йому 66 років, він бере участь у кожному старті Run Ukraine та незмінно виходить на забіги у шароварах і вишиванці.
Як у вашому житті з’явився біг? Що свого часу привело вас на старт?
Мабуть, ще з юнацьких років: я був у дуже спортивній компанії. Коли з’явилися сім’я та діти, була певна пауза. А потім я знову повернувся до бігу: коли дитина почала бігати, я тренував її, поступово й сам захопився і зрештою вийшов на старти.
Скільки стартів Run Ukraine ви вже подолали? Чи пам’ятаєте свій перший?
Першим був нічний забіг у 2015 році. Точної кількості стартів уже не пам’ятаю, але загалом їх було близько 30 — саме забігів Run Ukraine.
А коли у вашому біговому житті з’явилися шаровари та вишиванка? Чому вирішили бігати саме так?
Перший забіг був нічний, і мені дуже сподобалось, як там бігали різні динозавтри в костюмах. І воно мені зафільмувалося в мозку.
А потім був забіг у вишиванках у Пирогові. Тоді я вперше біг у вишиванці та шароварах. І мені так це сподобалося — що відтоді це стало моїм образом. А діти сказали: «Тату, це вже бренд. Назад дороги немає».


Дуже приємно, коли люди звертають увагу, просять сфотографуватися разом. Найчастіше кажуть: «Слава Україні!», «Класний костюм», підтримують.
А найбільше мені запам’ятався момент, коли ми бігли на Майдані. Біля Бессарабки вздовж маршруту зібралося багато людей із дітьми. Малеча тягнула до нас руки, і я, пробігаючи повз, намагався плескати їх по долоньках.
В один момент боковим зором помітив дитину, до якої не встиг підбігти. На розвороті повернувся і спеціально побіг до неї, щоб поплескати по долоньці. Її радісні очі та щира реакція запам’яталися мені найбільше.
Чи був старт, який вам особливо запам’ятався? Можливо, через людей, подію або історію на дистанції?
Мабуть, найбільше запам’ятався фінальний забіг у 2018 році. Того року ми із зятем взяли участь у всіх забігах по Україні, а останній відбувся в Запоріжжі.
Я вирішив завершити рік, пробігши всі півмарафони, але захотілося додати ще щось. І зять запропонував: «Давай ще на другий забіг — благодійний, на два кілометри».
Після півмарафону я одразу долучився і до благодійного забігу. А вишенькою на торті стало фото на фініші з Дмитром Черніцьким. Мабуть, саме це запам’яталося найбільше.


З роками змінилося те, що, як кажуть, відкривається друге дихання, приблизно після 2-3 кілометра. А коли був молодшим, практично одразу рвав із місця і біг.
Незмінною залишається ейфорія після фінішу. Через 20-30 хвилин відчуваєш потужний приплив енергії — і це неймовірно приємне відчуття.
І крепатура: якщо болять ноги, м’язи — треба радіти: значить, вони стають сильнішими.
Звідки сьогодні берете сили тренуватися і виходити на старти?
Сили беруться з того, що організм уже сам цього потребує. Якщо змолоду займався спортом, назад дороги вже немає.
У мене, наприклад, коли перестаю бігати на місяць чи два, починає сильно боліти спина. Потім відновлюю тренування — кілька пробіжок, і все: м’язи знову зміцнюються, хребет отримує необхідну підтримку.
А ейфорія після пробіжки залишається такою ж, як і в молодості. З роками змінюється хіба що те, як вона відчувається.


Мабуть, найбільше надихає радість людей, які приходять підтримати забіг. Батьки з дітьми стоять уздовж маршруту, аплодують бігунам — і це дуже сильно заряджає.
Особливо мотивують військові із пораненнями. Дивишся на них і думаєш: у людини є свої труднощі, але вона продовжує бігти. І тоді розумієш: якщо він може, то й мені не варто зупинятися. Треба підтримувати і його, і себе. Ми ж сильна нація.
Цьогорічний сезон проходить під слоганом «Світи щосили». Що ці слова означають особисто для вас?
Я думаю, що б людина не робила, треба все: і посміхатися щосили, і бігти щосили. Все, що дає користь людям, треба робити щосили.


Насамперед це моя сім’я, онук, друзі та знайомі. Особливо відчуваю це на забігах. Там панує дуже приємна атмосфера: усі задоволені, усміхаються. На фініші, звісно, всі втомлені, але минає 15-20 хвилин — і люди вже спілкуються, ходять, усміхаються.
Мабуть, саме від хороших людей і береться ця енергія. Віддаєш свою — і отримуєш її у відповідь. А потім уже чекаєш наступного старту.
Що б ви сказали людині, яка давно хоче почати бігати, але досі не наважується?
Моя особиста думка: бігти неважко. Найважче — одягнути кросівки й вийти на пробіжку.
Усі перемоги — у нашій голові. Тож одягайте кросівки і біжіть.
А що скажете тому, хто вперше вийде на старт ПриватБанк Київського марафону Незламності?
Не вагайтеся: одягайте кросівки, виходьте на старт, біжіть і отримуйте задоволення — від самого бігу, від підтримки людей, від тих, хто біжить поруч.
І ще мені дуже запам’яталися слова Дмитра Черніцького: «Якщо хочете гарно фінішувати — повільно стартуйте». Дуже правильні слова.
Реєстрація на ПриватБанк Київський марафон Незламності 2026 триває на сайті: kyivmarathon.org
У програмі івенту — індивідуальні дорослі старти 42 км, 21 км, 10 км, 5 км, 1,6 км, естафета та дитячі старти.
50% від суми реєстраційного внеску буде передано на потреби Сил Спеціальних Операцій.
Календар Нафтогаз Бігової Ліги Незламності 2026 від Run Ukraine:
- 22 березня — NOVUS Десятка Незламності. Київ 2026 (відбувся)
- 4-5 квітня — Work.ua Київський півмарафон Незламності 2026 (відбувся)
- 14 червня — Таврія В Одеський півмарафон Незламності 2026 (відбувся)
- 10-11 жовтня — ПриватБанк Київський марафон Незламності 2026
Організатор — Run Ukraine
Титульний партнер — ПриватБанк
Спортивний партнер — Puma
Офіційний хронометрист — Ябко
Давай #бігтиразом у 2026 році!


















