До старту
залишилось
sponsor
  • Офіційний автомобільний партнер
  • Партнер дистанції 21 км
  • Офіційний хронометрист
  • Благодійний партнер
  • Спонсор дистанції 10 км
  • Генеральний партнер
  • Cпортивний партнер
  • Організатор
  • Офіційний водний партнер
  • Під патронатом

Новини

20.08.2019

“Другий марафон, як другі пологи – вже немає ілюзій, буде непросто і десь доведеться терпіти” – Марічка Падалко, бігунка і відома телеведуча ранкових новин ТСН на каналі “1+1” 

 

Поки до однієї з наймасштабніших і найочікуваніших бігових подій року залишилося трохи більше місяця (нагадуємо, 10th Wizz Air Kyiv City Marathon відбудеться 5-6 жовтня у Києві), ми поспілкувалися з телеведучою новин ТСН на каналі “1+1”, бігункою і фінішеркою марафонської дистанції Марічкою Падалко. Вона розказала, як і де проходять її тренування, про підтримку чоловіка, перший закордонний забіг та підготовку до ювілейного Wizz Air Kyiv City Marathon.

 

– Розкажіть, будь ласка,  коли почалося ваше захоплення бігом і що стало тому причиною?

– Моє захоплення бігом почалося досить спонтанно. Одного раз на роботі була ініціатива взяти участь в благодійному забігу в межах київського напівмарафону навесні 2015 року. На той момент дистанція 2 км здавалася мені непростим випробуванням. Власне, як і все, що тоді переживала країна. Здається, саме тоді потяг о бігу об’єднав у собі бажання почуватися краще – як фізично, так і морально. У складні часи потрібні перемоги, хоча б над самим собою.

 

– Як проходять ваші тренування? Розкажіть про ваші улюблені бігові маршрути?

Бігаю до п’яти разів на тиждень, але не менше трьох, і в будь-яку погоду. Зимовий біг останнім часом здається мені більш привабливим, особливо під час підготовки до марафонів в літній період. Найулюбленіші бігові маршрути – за містом на дачі, хоча вони дуже складні з великим набором висот. Іноді, навіть із загальною не досить гарною підготовкою до старту вдається добре долати підйоми на дистанції. Також часто бігаю з роботи додому. В процесі підготовки до нового маршруту Wizz Air Kyiv City Marathon із жахом думаю про підйом Глибочицькою на 39 кілометрі. Чекаю на нього як на “рідного” – це мій регулярний підйом з роботи в бік дому.

 

– Поділіться, вашими правилами тримати себе в тонусі?

– Моє головне правило – регулярність. Ненавиджу паузи і  випадати з ритму, бо потім важко знов повертатися у форму. Тоді я ще й злюща на себе страшенно.

 

– Марічко, як до вашого захоплення ставляться рідні (чоловік, діти)?

Мені пощастило, бо чоловік мене підтримує не лише словами, а й справами. Вже після мого першого напівмарафону, він вирішив приєднатися до мене. З того моменту всі старти біжимо разом, причому в моєму темпі. Це гарний і гарантований спосіб провести разом час – як на тренуванні, так і на дистанції. Наше бігове захоплення сприймаю як можливість створення нових родинних зв’язків, які будуть особливо цінними, коли наші троє діти підростуть і “робота” батьками не буде домінувати в наших стосунках.

 

– Які дистанції/забіги були для вас найбільш вражаючими?

Найбільше мені запам’ятався минулорічний забіг у Запоріжжі. По-перше, напевно, ми не чекали від індустріального міста такого красивого і всеохоплюючого маршруту. По-друге, була прекрасна осіння погода і дуже тепла атмосфера на трасі.

 

– Ви вже запланували участь на марафонській дистанції в ювілейному Wizz Air Kyiv City Marathon. Як плануєте готуватися? За самостійної програмою або з тренером?

– До ювілейного Wizz Air Kyiv City Marathon готуюсь самостійно вже не перший місяць. Великою підтримкою стане участь в офіційних тренуваннях, особливо на 30 кілометрів. Скажу чесно, перед другим своїм марафоном в житті переживаю більше, ніж перед першим. Це як другі пологи – вже немає ілюзій, як би добре не був готовий, буде непросто, і десь доведеться терпіти.

 

– Метою участі у забігах для вас є перемога над собою і подолання нових дистанцій, або поліпшення вже досягнутих результатів?

Думаю, перші два пункти переважають. Для мене кожна пробіжка – це перемога над собою, а участь в офіційних стартах – це зручна технологія роботи, що робить щоденні перемоги більш усвідомленими і вмотивованими.

 

– Ви раніше говорили, що звичайні подорожі (музеї, заклади, пам’ятки) стають нецікаві і віддаєте перевагу спортивному туризму. Які українські/інші міста ви вже відвідали таким чином і які в планах?

Це не зовсім так. Музеї, пам’ятки нам і надалі цікаві. Особливо, моєму чоловіку – дипломованому історику. Але більш цікаво додавати до подорожей щось нове і незнайоме. По-перше, це спрощує планування подорожі. Наприклад, є дата забігу і ти вже починаєш організовувати подорож навколо неї, і потім вже нікуди відступати. Довга дистанція у новому місті – це ще й екскурсійна можливість за кілька годин побачити визначні місця, які інакше навряд чи б встиг обійти. Після такої порції адреналіну, музеї і екскурсії сприймаються, як хороший інтелектуальний релакс.

Щодо України, то знов таки, саме завдяки бігу я вперше побувала в Запоріжжі і відновила свої особливі стосунки з Полтавою. Наприклад, в дитинстві я дуже любила Полтаву і багато часу проводила там, закінчила третій клас (коли вибухнув Чорнобиль). Там жили мої бабуся і дідусь, а коли їх обох не стало, не лише перестала там бувати, але і не могла знайти правильний формат відвідання цього міста для себе. Просто приїздити в важливе для тебе місто, де більше нікого немає, це сумно і боляче. А напівмарафон, який там започаткували, повернув мені Полтаву, куди приїжджала після дуже довгої перерви три роки поспіль. Це зовсім інші відчуття. Бігти, а не сумувати за місцями, де ти проводив більшість шкільних канікул.

 

– Раніше ви з чоловіком бігли в Ризі і це був ваш перший досвід зарубіжних змагань. Розкажіть про підготовку і який досвід придбали? Що потрібно знати?

Це був наш перший і дуже м’який досвід закордонного забігу. Жодних організаційних викликів. Красива і нескладна дистанція затишним містом. Напівмарафон, музеї, прогулянки, бібліотека – за два з половиною дні все встигли. Для мене в плануванні виїзного забігу, як в Україні, так і закордоном, найважливішим є пошук готелю біля стартової зони. Це завжди половина успіху.

 

– Які країни збираєтеся відвідати, точніше “пробігти” найближчим часом?

На наступний рік на весну вже запланували напівмарафон у Празі. Я там досі ніколи не була.

 

– Розкажіть, були курйози або смішні ситуації на ваших забігах?

На свій перший забіг на 10 км я почепила номер на спину. Тоді я бігла для фонду Таблеточки і вони підготували для нас спеціальні футболки. Звісно, тоді я вважала, що мусить бути видно футболку, а не номер. На першому ж напівмарафоні я дуже поспішала, тому перші 15 км не зупинялася перекусити, і ледь не зійшла з дистанції на 18 км. Апельсини перед підйомом на Пішохідний міст врятували мене і дозволили фінішувати дистанцію.