• Офіційні партнери
  • Партнер дистанції 1.6 км
  • Партнер Естафети
  • Титульний партнер Ліги
  • Офіційні партнери
  • Офіційні партнери
  • Партнер дистанції 21 км
  • Благодійний партнер
  • Генеральний медіапартнер
  • Партнер дистанції 5 км
  • Автомобільний партнер
  • Партнер дитячих забігів
  • Офіційний хронометрист
  • Спонсор дистанції 10 км
  • Титульний партнер
  • Спортивний партнер
  • Організатор
  • Водний партнер
  • Співорганізатор

Новини

20.11.2026

Перевершив самого себе: ветеран Вадим Науменко про біг на протезі. Частина 2

Ви подолали марафон за 3:30 та встановили національний рекорд. Вітаємо вас! Які емоції відчували після фінішу?

Емоції були дуже яскравими. Одразу після фінішу я усвідомив, що нам вдалося зробити. Було величезне задоволення від того, що ми дотрималися плану й показали саме той результат, на який розраховували.

Ми визначили цільовий темп заздалегідь: до результату на півмарафоні в Хмельницькому — 4:29 на кілометр — додали 30 секунд і вирішили бігти марафон із темпом 5 хвилин на кілометр. У підсумку середній темп становив 4:59. Практично секунда в секунду за планом.

Це був мій перший марафон на протезі і лише другий офіційний марафон у житті. Перший я пробіг у Києві у 2013 році, але тоді ми з другом надто швидко подолали перші 30 км, тому результатом я залишився незадоволений. А цього разу, через стільки років, я знову пробіг марафон — ретельно підготувавшись і вже на протезі. Фактично я перевершив самого себе — того, яким був, коли біг на двох ногах.

Особливо яскраві емоції повернулися під час зустрічі з групою підтримки. Українська організація United Help Ukraine організувала нашу поїздку до США, забезпечила проживання, харчування, транспорт і участь в марафоні. Її представники підтримували нас вздовж усієї дистанції.

Після фінішу були привітання, святкування, інтерв’ю, фотографії та спілкування з уболівальниками. Це було надзвичайно приємно. І, звичайно, я відчував велику радість за Україну.

 

Чи бувають моменти, коли хочеться зупинитися або скасувати тренування? Що допомагає рухатися далі?

 

Звісно, бувають. Іноді тренування доводиться переносити через стан правої ноги: після навантажень може з’являтися біль, тому потрібно більше часу на відновлення.

Після інтенсивних бігових тренувань я зазвичай відпочиваю два-три дні, щоб кукса, шкіра та кісткові тканини відновилися. Кожне третє-п’яте тренування може супроводжуватися мікротравмами, тому доводиться коригувати графік, обсяг та інтенсивність навантажень, щоб уникнути серйозніших травм.

Але якщо болить нога, це не означає, що потрібно припиняти всю фізичну активність. Можна тренувати верхню частину тіла, займатися воркаутом, кросфітом, боротьбою чи рухливими іграми. Є такий принцип: якщо зламана нога — качай руки, і навпаки. Так можна підтримувати загальну фізичну форму, навіть коли певні навантаження недоступні.

Рухатися далі мені допомагають почуття обов’язку й обіцянки. Я хочу бути прикладом для побратимів, які отримали поранення, і колег, які продовжують боротися. 

А ще я пообіцяв сину пробігти разом із ним його перший марафон. До цього моменту ще приблизно 15 років. Я хочу залишатися активним, щоб виконати цю обіцянку незалежно від свого фізичного стану. Думаю, це буде дуже сильний та емоційний момент.

 

Чи змінилося після поранення ваше уявлення про власні можливості? Чи є сьогодні речі, які раніше здавалися недосяжними?

Маючи спортивний досвід і побачивши багато чого в армії, я знаю, наскільки великі можливості людського організму. Поранення зробило мене сильнішим, сміливішим і впевненішим.

Я не розумію людей, які кажуть: «Я цього не можу». Бачу поранених хлопців, які, навіть втративши кінцівки, повертаються до повноцінного життя і хочуть реалізовувати себе. Це доводить, що людина здатна на дуже багато, якщо докладає зусиль.

Сьогодні для мене майже немає недосяжних цілей. Раніше я лише мріяв про закордонні старти, а тепер планую змагання на наступний рік. Поранення, як би дивно це не звучало, відкрило для мене нові горизонти. Мої результати вже входять до десятки найкращих у світі на півмарафоні та марафоні серед бігунів з однобічною ампутацією.

Як би це не звучало, росіяни зробили мене кращим і сильнішим. Так само, попри окуповані території та величезні людські втрати, вони зробили сильнішою нашу державу. Коли війна завершиться, ми станемо ще сильнішими й організованішими. Вони навіть не усвідомлюють, які процеси запустили. Де є українець, там буде й Україна. Тому ми для них ворог на все життя.

 

Які ваші наступні спортивні цілі? Чи є нові дистанції або рекорди, до яких прагнете?

Так, плани є. Насамперед хотілося б у вересні взяти участь у Берлінському марафоні. Це один із найшвидших марафонів у Європі, на якому часто встановлюють рекорди.

Навесні планую покращити особисті результати на дистанції 10 км, півмарафоні та марафоні. Також хочу підійти до осені в хорошій формі та взяти участь у кількох міжнародних стартах. Серед можливих варіантів — 52-й Марафон морської піхоти у США та Нью-Йоркський марафон.

Зараз шукаємо спонсорів і вже розробляємо план зимових тренувань, щоб добре підготуватися до весняного сезону.

 

Чи брали участь в подіях Run Ukraine? І чи плануєте біговий сезон на наступний рік в Україні?

Так, моя історія з Run Ukraine почалася ще у 2013 році. Тоді, здається, у квітні я пробіг свій перший марафон. Ми з другом надто швидко подолали перші 30 км, тому останні 12 км дісталися мені дуже важко. Результат — приблизно 3 години 45 хвилин, хоча планували пробігти за 3:10-3:15. Для мене це був невдалий старт.

Цікаво, що тепер на протезі я пробіг марафон значно швидше, ніж тоді на двох ногах. Щоправда, цього разу — у США. Ми планували взяти участь у Київському марафоні Незламності 10-11 жовтня: я мав пробігти півмарафон у межах підготовки до Марафону морської піхоти. Але плани змінилися, і захід перенесли до мого рідного Хмельницького. Я дуже радий, що місто прийняло цей марафон.

Так склалося, що 25 жовтня в Хмельницькому проходив Київський марафон Незламності, а за шість годин ми стартували на 51-му Марафоні морської піхоти в Арлінгтоні. Після фінішу навіть порівнювали результати й рахували, яке місце я міг би посісти серед учасників українського марафону.

Наступного року обов’язково включу до свого календаря якомога більше стартів Run Ukraine. Сподіваюся, здоров’я та стан протеза дозволять взяти участь у всіх запланованих стартах.